Загальна характеристика родини совки на прикладі капустяної совки

Страниц: 1 2

КУРСОВА РОБОТА

ІЗ ЗАГАЛЬНОЇ ЕНТОМОЛОГІЇ

«Загальна характеристика родини совки на прикладі капустяної совки»

Зміст

Вступ

1. Систематичне положення капустяної совки

2. Зовнішня будова капустяної совки

2.2. Голова та її придатки

2.3. Груди та їх придатки

2.4. Черевце та його придатки

3. Внутрішня будова капустяної совки

3.1. Порожнина тіла та розташування внутрішніх органів

3.2. Система травлення

3.3. Кровоносна система

3.4. Система дихання

3.5. Система виділення

3.6. Нервова система

3.7. Статева система

4. Особливості біології капустяної совки

4.1. Тип метаморфозу і його сутність

4.2. Форма яєць, розмір, колір і скульптура хоріона, способи відкладення яєць

4.3. Тип личинки, її характерні ознаки

4.4. Тип лялечки і її характерні ознаки, в тому числі наявність захисних пристосувань

4.5. Статевий диморфізм і поліморфізм

4.6. Життєвий цикл

4.7. Діапауза

5. Особливості екології виду капустяної совки

5.1. Абіотичні фактори

5.1.1. Вплив температури на розвиток капустяної совки

5.1.2. Залежність розвитку капустяної совки від вологості середовища

5.1.3. Спільна дія температури та вологості середовища на капустяну совку

5.1.4. Роль світла у формування річного і сезонного циклів розвитку капустяної совки

5.1.5. Значення повітряних потоків у розселенні виду капустяної совки

5.2. Гідроедафічні фактори

5.3. Біотичні фактори

5.3.1. Екологічний зв’язок комах з рослинами

5.3.2. Взаємодія з іншими організмами

5.4. Антропологічні фактори

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Ентомологія (від грец. entomon – комаха, logos – наука) вивчає світ комах.

Розмір тіла капустяної совки, близько 50мм. Голова складається з сильно потовщеною черепною коробкою, або головної капсули, і несе придатки – вусики і ротові органи. Ротовий апарат – сисний.

Тип постановки голови направлений ротовими частинами вниз, так голова називається – гіпогнатичною, гіпогнатичний вид являється первинним, і ноги направлені до низу.

Вусики різноманітні, часто ниткоподібні або щетинковидні, можуть бути перістими. У самців вони розвинуті сильніше, ніж у самок. Представлені однією парою подовжених членистих утворень. Вони служать органам чуттів, саме – дотику і нюху. Сидять вони на боках лоба між очима або попереду них, в гарно вираженій вусиковій впадині, або ямці. Вусики членисті і складаються з потовщеного основного, називаємого також рукояткою, або скапусом, за ним слідує ніжка, або педицелус, а з третього членика розташована інша частина – джгутик. Приводяться в рух вусики м’язами, прикріпленими до головного членика і ідущому від внутрішнього скелету голови. Ниткоподібні вусики, по всій довжині тонкі, однакової товщини.

Ротовий апарат складається з верхньої губи, трьох пар ротових кінцівок і подглоточника. Має вид довгого, в спокої спіраль – завитого хоботка, пристосованого до висмоктування нектару  квітів. Хоботок утворений сильно зміцнений, продовженими нижніми щелепами, міцні внутрішні лопаті —  лацинії — однолопатні, втратили або мають рудиментальні щупальця. Нижня губа недорозвинута, але зберегла три членисті щупальця. Верхні щелепи повністю втрачені. Нижня губа представлена маленькою пластинкою з нижньої сторони рота.

З первинного тулуба  з’явилися два відділи тіла – груди і черевце. Скелетною основою сегмента являється кутикулярне кільце. У комах груди виконують локомоторну функцію, мускулатура грудних сегментів посилюється, збільшуються розміри сегментів, особливо їх діаметр. Кожен сегмент груді несе по одній парі ніг, а у крилатих комах середня і задня грудь несуть по парі крил.

Крила дуже великі перетинчатокрилі, покриті лусочками, які складують жилкування. Виявляють собою сильно змінені і у площинні волоски, різноманітні за формою, і складають барвні пігменти, які надають забарвлення крилам. У багатьох вищих груп щеплення крил досягається за допомогою зачіпки — кріпкої щетинки або їх пучка у основі переднього краю заднього крила. Крыла складаються із 5 тонких хвилястих поперечних смужок і 3 середніх плям (округлого – в дискоідеальній ячейці, ниркоподібного на поперечній жилці і клиновидного — позаду дискоідеальній ячейці) ноги комах підрозділяються на такі частини: тазик, вертлуг, стегно, голінь і лапка. Передлапка представлена одним коготком.

Черевце є третім відділом тіла, складається з сходних сегментів і у дорослих комах відсутніні ноги. Складаються з верхнього напівкільця – тергіту і нижнього напівкільця  стерніту, верхні і нижні напівкільця з’єднані по боках тіла м’якими плейритами. Черевце  складаться з одинадцяти сегментів і хвостового компонента тельсона  ( telson ), число сегментів скорочується до десяти, і чотири  — п’ять. Дія людини і його господарської діяльності на організми, в тому числі і на свт комах,  складає одну  з самих великих форм  екологічної дії в  природі.  Капустяна  совка  шкодить  капусті  та  іншим  овочевим культурам (Бей – Биенко, 1966).

1.Систематичне положення капустяної совки

8, 38, 42, 44, 48, 49, 51, 52, 53, 54

Крила і тіло покриті легко стираючими лусочками. Ротові органи у вигляді спірально – закрученого хоботку, рідше – нерозвинуті.

Відділ лускокрилі, або метелики (lepidoptera).

8 – Крила мають довго функціонуючі або у вигляді остаточних виростків, якщо нема, то придатки на нижньому боці черевні сегменти відсутні.

Підклас крилаті, або Вищі комахи (pteridota)

1,2,6,7,29,41,49,50,54,56,58,59.

Родина совки (noctuidaе)

Субкостальна жилка на задньому крилі зв’язана або зближена з радіальною жилкою, тільки в основі. Передні крила зверху бурі, або сірі, рідше жовтуваті, , або зеленуваті з характерним малюнком, складається з плям і полосаті задні крила однокольорові, без малюнка, або іншого типу, ніж на передньому крилі.

1,2,6,7,8 – совка капустяна. Голмілка передніх ніг з сильним шипом з зовнішрього боку (40 – 50мм).

Шкодить капусті — Pig Barathra Hb.

Капустяна совка – Mamestra brassicae (Бондаренко, 1985)

Капустяна совка
Капустяна совка

2.Зовнішня будова комахи капустяної совки

2.1.Голова та її придатки

Розміри тіла різноманітні, близько 50мм. Голова складається з сильно потовщеної черепною коробкою, або головної капсули, і несе придатки – вусики і ротові органи. ротовий апарат сисний. У комах тип постановки голови направлений ротовими частинами вниз, така голова називається – гіпогнатичною (рис. 1), гіпогнатичний вид є первинним. Направлені униз ротові органи в цьому випадку функціонально найбільш співпадає назві способом живлення. Вусики різноманітні, дуже часто вони ниткоподібн або щетинковиподібні, можуть бути перістими,булавовидними. У самців вусики розвинуті сильніше, ніж у самок. Вусики представлені однією парою подовжених членистих утворень (рис. 2). Вони служать органом чуттів, саме – дотику і нюху. Сидять вони по боках лоба між очами або попереду них, в гарно вираженій вусиковій впадині, або ямці. Вусики членисті і  складаються з потовщеного основного членика, який називається рукояткою або скапусом, за ним слідує ніжка або педицелус, а з третього членика розташована інша частина – джгутик. Приводяться в рух вусики м’язами, прикріпленими до головного членика і направлений від внутрішнього скелета голови: ніжка приводиться в рух м’язами, що відходять від головного членика. Булавовидні вусики тонкі але на верхівці є потовщення, яке нагадує булаву. Не рідко в будові вусиків спостерігається статевий диморфізм, при цьому самець має більш розвинуті вусики, ніж самка (рис. 3).

Дуже характерний ротовий апарат – сисний (рис. 4). Він складається з верхньої губи, трьох пар ротових конечностей і підглоточника. Як правило, він має вид довгого, в спокої спіралезакрученого хоботка, пристосованого до висмоктування нектару з квітів. Хоботок утворений сильно зміненими, подовженими ніжними челюстями, у них, як і у ручейників, відсутні внутрішні лопаті – лацинії, однолопатні і в більшості випадків втратили або мають рудиментальні щупальця. Нижня губа недорозвинута, але зберегла 3 – членисті щупальця. Таким чином, від складного гризучого ротового апарату залишились у метеликів лише однолопастні нижні щелепи, перетворены в смоктальну трубку – хоботок, та губні щупальця. Верхні щелепи, за деякими виключеннями, повністю втрачені. Нижня губа представлена всього лише маленькою пластинкою з нижньої сторони рота. Від складного набору ортоптероїдних частин  збереглись тільки сильно змінені нижні щелепи, перетворившись  в  орган  смоктання  –  хоботок,  і губні щупики – орган чуттів (Бей – Биенко,1966).

Строение головы насекомого
Рис. 2 Будова голови
1 — верхня губа; 2 — верхня щелепа; 3 — лиштва; 4 — фронтально — клипеальний шов; 5 — щоки; 6 — чоло; 7 — усиковя западина; 8 — вічка; 9 — видима частина эпикриніального шова; 10 — око; 11 — тім’я; 12 — тилковий шов; 13 — потилиця; 14 — запотиличний шов; 15 — потиличний шов; 16 — шейна мембрана; 17 — нижня губа; 18 — нижне — губний щупик; 19 – нижня щелепа; 20 — нижне — щелепний щупик.

 

Сисний апарат комахи
Рис. 2. Голова знизу з сисним ротовим апаратам.
Хоботок; гщ – губний щюпік; вг – верхня губа; ус – вусик;гл – глаза; глк – глазки; лб – лоб (по Кузнецову и Бей-Биенко и Скориковой)

2.2.Груди та її придатки

Груди у комах представлені собою різко відділений від черевця відділ тіла. Це тулуб складається із схожих за будовою і функції сегментів з ходульними кінцівками на кожному з них. З первинного тулуба з’явилися два відділи тіла – груди і черевце. Скелетною основою сегмента тіла являється кутикулярне кільце. Кожне кільце підрозділяється на чотири окремих склерита: спинне або верхнє, або дорсальне напівкільце – стерніт, і пара м’яких бокових стінок – бочків або плейритів. У комах груди виконують локомоторну функцію, мускулатура грудних сегментів посилюється, збільшуються розміри сегментів, особливо їх діаметр. Первинні склерити – тергіти, стерніти і плейрити – підрозділені на серії вторинних склеритів. Кожен сегмент грудей несе по одній парі ніг, а у крилатих комах середньо і задньогрудь несуть також по парі крил. У вищих групах з довершеним польотом передньогрудь сильно зменшується в розмірах.

Крила метеликів відносно дуже великі, перетинчасті, покриті лусочками, які складають жилкування.

Лусочки покривають і тіло, вони представляють собою сильно змінені і потовщені волоски, різноманітні за формою, і складають барвні пігменти, які придають забарвлення крилам. Лусковий покрив крил може бути сильно скорочений і тоді крила становляться прозорими. Самці мають накопичення особливих ароматичних лусок. Пігментне забарвлення іноді доповнюється або заміщується оптичною окраскою. В польоті обидва крила працюють об’єднано, що досягається щепленням передньої пари з задньою за допомогою щеплених механізмів. У нижчих груп сисних таким механізмом вважається вузький югальний виступ ззаду у основі переднього крила, який налягає як палець поверх переднього краю заднього крила. У багатьох вищих груп щеплення крил досягається за допомогою зачіпки – кріпкої щитинки або їх пучка у основі переднього краю заднього крила, який зачипляється за петлю – спеціальний виріст або групу щетинок на прилеглій частині заднього крила знизу. Жилкування крил виключно продольне. Тільки в центрі або коло середини крила між радіусом і кубітусом розташована ломана поперечна жилка, яка замикає більшу середину, або дискоідальну ячейку. У нижчих передні і задні крила сходні по розміру і жилкуванню, у вищих передні крила станють більш або менш широко трикутними, їх передні жилки переміщуються до переднього костальному краю, жилкуванням відбувається укріплення переднього краю передніх крил. Самки деяких видів мають укорочені, нездатні до польоту крила, або позбавлені їх. Крила з характерним малюнком совок, складається з 5 тонких хвилястих поперечних смуг і 3 середніх плям(округлого – в дискоідеальній ячейці, ниркоподібного – на поперечній жилці і клиновидного – позаду дискоідальної ячейка) (рис. 5).

Ноги комах підрозділяються на такі частини: тазик, вертлуг, стегно, голінь і лапка. Капустяна совка має ходильний тип ніг (рис. 6). Тазик (соха) являється коротким і сильним головним члеником, за допомогою якого нога рухомо прикріпляється до плетриту грудей; разом з тазиком з груддю знаходяться тазикова впадина. Вертлуг (thochanter) – маленький членик, рухомо з’єднаний з тазиком і малорухомо – з стегном; у багатьох других членик являється від’єднанною частиною стегна. Тазик і вертлуг забезпечують велику рухомість ноги. Стегно (femur) – сама велика частина ноги, зчленовується з голінню і називається колінним, а прилегла до нього частина стегна – коліном. Голінь (tibia) – схожа за довжиною з стегном, але тонше його, нерідко з шипами, а на вершині також шпорами. Лапка(tarsus) складає кінцеву частину ноги, нерідко члениста, складає до 5 члеників, у ряду нижчих комах, і у деяких личинок вона одночлениста. Вершина лапки утворю ряд структур і часто позначається як передлапка, або претарзус (pretarsus). Передлапка представлена лише одним коготком. Формула лапок капустяної совки 5 – 5 – 5. У більшості розвинуті 2 коготки, між якими нерідко є округла подушечка, або аролія (arolium), коготки забеспечують щеплення за нерівності субстрату, а присоска і подушечки – навіть прикріплення до гладкої поверхні. Нога предків комах складається з товстого і короткого головного відділу – коксоподіта, і рухомого тонкого кінцевого відділу – телоподіта. Сегменти тіла ще лишені плейритів і коксоподіт ноги прикріпляється своєю основою в проміжутки між тергітом і стернітом по боках тулуба. Нога розчленилась на компоненти – коксоподіта і телоподіта. Коксоподіт розділився на передтазік, або субкоксу, і на тазик, або коксу. Субкокса увійшла в склад   бокової стінки сегменту, укріпила її і утворила  плейрит. Важливим утворенням телоподіта було з’явлення колінного зчленування, що привело до утворення стегна і голені, збільшилась рухомість ноги і її кінець став здатний наближатися до самого тіла (Бей – Биенко,1966).

2.3.Черевце та його придатки

Черевце являється третім відділом тіла, складається з подібних сегментів і у дорослих комах лишені ніг. Сегменти черевця, побудовані значно простіше грудних і складаються з верхнього напівкільця – тергіту і нижнього полукільця – стерніту, верхні і нижні напівкільця з’єднані по боках тіла м’якими плейрами. Об’єднаних твердих плейральних склеритів, як у грудей, не має. Черевце складається з 11 сегментів і хвостового компонента – тельсона (telson), в інших комах проходить олінамеризація чнревця, число сегментів в ньому скорочується спочатку до 10, і навіть до 4-5. Скорочення числа сегментів проходить за рахунок втрати або сильної зміни в наслідок зміни функції вершинних сегментів, але також за рахунок редукції  1 сегмента; інколи 10 сегмент залишається, але сильно скорочується або зникають деякі сегменти. В черевця втрачається співвідношення між числом тергітів і стернітів; перших на 1-2 може бути більше, ніж других. На 8 і 9 сегментах черевця  знаходяться зовнішні статеві придатки, або геніталії, до їх числа відносяться у самця копулятивний орган, і у самки комах яйцеклад. У співвідношенні з цим сегменти називаються статевими, або генітальними; 1 – 7 сегменти отримали назву прегенітальних, а 10 – 11 – постгенітальних. У самця кінець черевця   несе важкий копулятивний орган, від складається із серії копулятивних придатків, для удержання самки при спарюванні ( пара бокових вальв, непарний крючкоподібний ункус), і копулятивного органу, або едеагус, через який вводиться сперма. Самка лишена яйцекладу, але ніколи кінцеві сегменти здрібнені і утворюють вторинний втяжний яйцеклад. У самок два статевих отвори: один з них лежить на 7 сегменті, веде в статеві шляхи і служить для спарювання, другий розташований на 9 стерніті і служить для виходу яєць, ця група виділяється в підряд двопарих (ditrisia). Відсутній м’язовий шлунок і від’єднаний від передньої кишки їстівний резервуар – зоб. Нервова система не концентрована, її черевний ланцюг складається з 6 – 9 вузлів. Яєчники складають по 4 яйцевих трубочок політрофічного типу, дуже характерно для статевої системи самки присутність сукупної сумки, відєднаний у двупорих своїм окремим отвором; при спарюванні в неї за допомогою едеагуса вводиться сперма (Бей-Биенко, 1966).

3. Внутрішня будова капустяної совки

3.1.Прожнина тіла та розташування внутрішніх органів

Порожнина тіла комах заповнена внутрішніми органами і підрозділена двома тонкостінними перегородками – діафрагмами – на три розташовані один під одним відділом, або синуса, що гарно видно на поперечному розрізі. Верхня діафрагма відділяє верхній, або перикардинальний відділ, в ньому розташований орган кровообігу – спинна судина. Нижня діафрагма відділяє лежачій під нею нижній, або перинейральний відділ, в ньому розташована частина центральної нервової системи   черевця – нервовий  ланцюжок. Між верхньою та нижньою діафрагмами розташований середній, або висцеральний відділ, в ньому знаходяться органи обміну, травна і видільна система, а також органи розмноження  (рис. 7)(Бей – Биенко, 1966).

3.2. Система травлення

Живильний препарат починається з голови ротовим отвором і закінчується на останньому сегменті черевця  анальним отвором; між цими отворами проходить кишковий канал. Морфологічно за походженням кишковий канал складається з трьох відділів: передньої, середньо і задньої кишки. Передня кишка функціонально і морфологічно підрозділяються на глотку, стравохід, зоб, м’язовий шлунок. Глотка і стравохід служать для проведення їжі. Зоб служить резервуаром, де проходить накопичення їжі і уявляє собою продовження і розширення стравоходу. У комах особливо сисних, він має вигляд пузиревидного придатку, з’єднаного з стравоходом за допомогою стеблевидного протоку; ця особливість своєрідна багатьом двокрилим, і лускокрилим. М’язовий шлунок, або провентрикул, має товсті мускулисті стінки і несуть з середини сильні хітинові зубці, його функція заклучається в механічній переробці їжі шляхом її зменшення і проштовхуванні їжі в середню кишку; в інших випадках він відфільтровує щільні частинки їжі від рідкої частини.

Середня кишка не підрозділяється на відділи, викладена з середини залізистим епітелієм і нерідко називається шлунком. Форма її різноманітна: у вигляді недовгого, прямого, трубчастого або мішковидного утворення, або у вигляді довгої звивистої трубки. Нерідко вона має, особливо на початку, декілька сліпих відростків, або дивертикул. Функції середньої кишки різноманітні: виділення ферментів за участі живлення, всмоктування продуктів живлення та проштовхування не перетравних залишків їжі у задню кишку.

Задня кишка вислана інтимою; підрозділяється в більшості на тонку, товсту та пряму кишку. В задній кишці живлення не проходить, тому не спостерігається і всмоктування перевареної їжі; функція її зводиться до відсмоктування води з не перетравної їжі і проштовхування останньої до анального отвору. Відсмоктування води з задньої кишки має велике значення у тих випадках, коли комахи не потребують воду в натуральному вигляді і отримують її тільки з їжею.

Особливою формою являється не кишкова, екстраінтестенальне, травлення. Сутність його заключається в тому, що травні ферменти виводяться на поверхню для обробітку їжі кишечнику. Воно характерне для ряду комах, але досліджується у деяких рослиноїдних форм.

Всмоктування середньою кишкою продуктів гідролізу являється важливим процесом, підготовленим всією діяльністю травної системи. Воно забезпечується тим, що постійний гідроліз складає в середній кишці підвищену концентрацію амінокислот, цукрів, жирних кислот і гліцерину; це створює різність осмотичного тиску в просвіті кишечнику в його стінках (рис. 8) (Бей – Биенко, 1966).

Система травлення комахи
Рис. 3. Система травлення комахи (Бей – Биенко,1980)
Пщв — стравохід; cлж — слюнна железа; р – її резервуар; зб – зоб; мж – м’язовий шлунок; cрк – середня кишка; сло – її сліпі відростки; мс – мальпігієві судини; зк – задня кишка; пк – пряма кишка.

3.3. Кровоносна система

Кровоносна система комах відрізняється від кровоносної системи хребетних. Вона не замкнута, кров заповнює порожнину тіла між органами, омиває їх і тільки частиною замкнена в особливий орган кровообігу — спинний. Це лежача в кардинальному синусі трубка , підвішена на коротких тяжах до спинної стінки тіла. Спинна судина підрозділяється на задній відділ — серце, яке складається з серії здатних пульсувати камери, та передній відділ — аорту, залишену  камер та маючи вид простої трубки.

Кровообіг проходить внаслідок пульсації камер серця і роботи верхньої та нижньої діафрагм. Пульсація забезпечує пересування крові по спинній судині ззаду на перед. При розширенні камери – діастолі – кров входить в неї через остії, а при скороченні – систолі – кров’яний тиск розкриває передні клапани ,змикає задні клапани і переміщує кров уперед. Аорта являється лише провідною судиною ,досягає спереду голови, де відкривається отвором, через який кров витікає в порожнину голови.Рухливість крові підкріплюється роботою діафрагм.

Кров комах , або гемолімфа ,являється єдиною рідкою тканиною, і складається з рідкої плазми і кров’яних тілець — гемоцитів. Плазма забарвлена в жовтий, або зелений кольори, або без кольорові .Плазма складає неорганічні солі, живильні речовини – білки, амінокислоти, вуглеводи, жири, а також сечову кислоту ,ферменти, гормони і пігменти; склад води має приблизно 75 – 90 %.

Гемоцити – це заміщені оболонки амебоїдні безкольорові клітини, вільно плаваючі у плазмі .Вони різноманітні за формою величиною і функціями, серед них є молоді клітини – пролейкоцити , а також клітини з гомогенною плазмою, які здатні поглинати тверді  тіла і бактерії – фагоцити. Плазма гемоцитів складає включення живильних  речовин. Нерідко велика кількість гемоцитів осідає по боковим стінкам спинного сосуду , утворюючи гнізда клітин, це перикардиальні клітини, або нефроцити, відіграючи роль у виділенні.

Функції крові комах різноманітні. Важливіші з них – передавання через тіло живильні речовини і тканини, а також тканини шкідливі для продуктів обміну, і переніс їх до органів виділення. Кров також має в собі гормони, речовини, виділені залозами внутрішньої секреції і граючи роль в регуляції фізіологічних процесів (рис. 9) (Бей – Биенко, 1966).

Кровоносна система комахи
Рис. 4. Кровоносна система (Бей – Биенко,1980)
Кл – клапан; у – продих; ао – аорта; сер – серце; крм – кролоподібні мязи.

3.4. Система дихання

Дихальна система комах своєрідна і характеризується тим, що здобуток тканин і клітин тіла киснем проходить безпосередньо. Вона складається з великого числа повітряносних трубок – трахей, пронизуючих усе тіло ; трахеї відкриваються з зовні особливими отворами – дихальцями, а найдрібніші трахеї утворюють трахейні капіляри – трахеоли (рис. 10). У ряду комах окремі крупні трахейні стволи утворюють сильні розширення – повітряні мішки. В цілому дихальну систему комах нерідко називають трахейною системою.

Трахеї починаються на поверхні тіла дихальцями, багаторазово гілляться всередині тіла, оплітають тканини і органи і входять навіть всередину окремих клітин. Вони ектодермального походження, і їхні стінки схожі за будовою з кожними покровами: всередині вони викладені хітиновою інтимою, кутикулі шкіри, і підстиляються шаром клітин – продовженням шкірної гіподерми. Інтима дає на своїй внутрішній поверхні ниткоподібні потовщення – тенидії, які пробігають у вигляді спіралі по стінці трахей; ці спіральні потовщення перешкоджають сплющенню трахей при русі і згинах тіла і, послідовно, забезпечують нормальну роботу трахей.

Дихальця, або стигми, розташовуються по боках сегментів і являються метамерними утвореннями: кожний сегмент має по парі дихалець – по одному з кожного боку. Дихальця зникають на головних сегментах, на одному з сегментів грудей і на вершинних сегментів черевця; тому нормальним числом дихалець у комах нараховується 10 пар – 2 пари грудних і 8 пар черевних.

При дихання повітря через дихальця проникає в грудні трахейні стволи і далі по гіллястих трахеях, через які здійснюється передача кисню клітинам і тканинам. Отримання повітря в трахеї проходить за допомогою дихальних рухів. Закриття і відкриття дихалець має значення не тільки як регулюючих дихання клапанів, але і контролює дифузію газів і водяних парів при диханні. Встановлено, що збиток вуглекислоти або нестачі кисню в повітрі продовжує період відкриття дихалець. За допомогою дихальних рухів або дифузії повітря при відкритих дихальцях повітря легко проникає в великі трахеї. Проникання його в тонкі трахеї і в трахеоли неможливо внаслідок великого капілярного опору. В цьому випадку кисень може надходити шляхом дифузії внаслідок різноманітного його порціального тиску в надходженому повітрі в кінцевих трахейних системах. Винтиляція трахитної системи забезпечує не тільки надходження в організм кисню, але й видалення з нього вуглекислого газу. Це досягається як при дихальному русі шляхом видихання, так і за допомогою дифузії через шкіру. Біохімічне дихання являє собою окисний процес, який проходить за рахунок кисню повітря і який супроводжується виділенням вуглекислого газу (Бей – Биенко, 1966).

Система дихання комахи
Рис. 5. Система дихання (Бей – Биенко,1980)
А – закінчення трахеї з трахеолями; Б – найголовніші стовбури трахеї; В – схема поперечного розходження трахей в сегменті; Г – схема прокольних стовбурів в сегментах ( по Веберу і др.)
Трл – трахеоли; тр – трахеї; тен – тениди; сер – серце; вд – верхня діафрагма; к – кишечник; ст – стигма; нд – нижня діафрагма; нц – нервовий ланцюжок.

Страниц: 1 2

Страниц: 1 2

Добавить комментарий

Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *